Ми всі – «червоні партизани!» – скандували активісти «Боротьби».
Як відомо, гірники «Червоного партизана» протестують на знак протесту проти знищення незалежного профспілкового руху, масових скорочень і погіршення умов праці. Вони висунули вимоги до власника ТОВ «ДТЕК» Р.Ахметова і губернатора області В.Пристюка.
Ось і минула сумна дата розпаду нашої Батьківщини – могутнього і величного СРСР. Вже 21 рік ми занурюємось в болото «незалежності». Незалежності від розуму та совісті, від розвитку та достатку, від робочих місць та власного житла, від славного минулого та майбутнього. Як один із дарів цієї так званої незалежності ми получили Гімн України. Дехто ним пишається, дехто навіть вивчив його текст, але тих, хто поважає цей гімн дуже й дуже мало. Бо поважати його нема за що.
29 січня біля київського заводу «Арсенал» відбулася акція представників лівих організацій, з нагоди вшанування Дня героїв Січневого повстання робітників у 1918 році. На площі було піднято червоно-чорні знамена анархістів, які тримали яскравий банер «Класова війна», та червоні прапори Об’єднання «Боротьба». Поряд з ними стояли кількадесят чоловіків та жінок середнього віку з Соціалістичної партії, а також представники «Автономної спілки трудящих», «Лівої опозиції», інших груп.
Ми всі – «червоні партизани!» – скандували активісти «Боротьби».
Ось і минула сумна дата розпаду нашої Батьківщини – могутнього і величного СРСР. Вже 21 рік ми занурюємось в болото «незалежності». Незалежності від розуму та совісті, від розвитку та достатку, від робочих місць та власного житла, від славного минулого та майбутнього. Як один із дарів цієї так званої незалежності ми получили Гімн України. Дехто ним пишається, дехто навіть вивчив його текст, але тих, хто поважає цей гімн дуже й дуже мало. Бо поважати його нема за що.
29 січня біля київського заводу «Арсенал» відбулася акція представників лівих організацій, з нагоди вшанування Дня героїв Січневого повстання робітників у 1918 році. На площі було піднято червоно-чорні знамена анархістів, які тримали яскравий банер «Класова війна», та червоні прапори Об’єднання «Боротьба». Поряд з ними стояли кількадесят чоловіків та жінок середнього віку з Соціалістичної партії, а також представники «Автономної спілки трудящих», «Лівої опозиції», інших груп. 
