 Уривок з «Мертвих душ»
Ех, тройка! птиця тройка, хто тебе вигадав? Певно, в промітного народу ти могла тільки народитись, у тій землі, що не любить жартувати, а гладінню-рівнотою розкинулась на півсвіту, та й гайда лічити версти, поки не зарябіє тобі в очах. І не хитре, здається, дорожнє знаряддя, не залізним пройняте гвинтом, а нашвидку, живцем, самою сокирою та долотом спорядив і склав тебе ярославський розторопний мужик. Не в німецьких ботфортах ямщик: борода та рукавиці, і сидить чорт знає на чому; а підвівся та замахнувся, та завів пісню — коні вихором, спиці в колесах злилися в одне рівне коло, тільки здригнувся шлях, та скрикнув, зупинившись злякано, пішоходець! І он вона помчала, помчала, помчала!.. Чи не так і ти, Русь, як прудка необігнана тройка мчиш? Димом курить під тобою шлях, гримлять мости, все відстає і зостається позаду... Русь, куди мчиш ти, дай відповідь? Не дає відповіді. Дивним дзвоном заливається дзвіночок; гримить і стає вітром роздерте на шмаття повітря; летить мимо все, що тільки є на землі, і, скоса поглядаючи, оступаються і дають їй дорогу інші народи й держави.
М.Гоголь
| 
