В степах на Уралі негода, дощі, Лисицею крадеться ворог вночі. Чапаев не чує, чапаєвці сплять. За річкою вбиті дозорці лежать.
Урал, Урал, Урал-ріка, Навкруг тишина важка.
Чапаев гвинтівку зірвав зі стіни: «Хлоп'ята, не час додивлятися сни — Кривавий світанок встає над селом, І коні козацькі хропуть під вікном!
Урал, Урал, Урал-ріка, Вода зимніш від штика.
«Останню на ворога кулю пошли, Скоріше у воду, на той бік пливи!» І постріли слідом за ним, як гінці, — Чапаев поранений в бистрій ріці.
Урал, Урал, Урал-ріка, Німіє його рука.
Та куля догнала. Вирує вода, «Товариш Чапаев!» — Немає й сліда. «Товариш Чапаев, доблесний друг!» Вже кола над ним розійшлися округ.
Урал, Урал, Урал-ріка, Над тілом його протіка.
Скоріш до червоних, ріка, добіжи, Загинув Чапаев — ти їм розкажи. Червону кінноту хай вітер несе, Хай білим червоні відплатять за все.
Урал, Урал, Урал-ріка, Розгониста і швидка.
З. Александрова
|