Володимир Ілліч учився в гімназії чудово, переходив з класу в клас з п'ятірками та першою нагородою, скінчив гімназію в 17 років, з золотою медаллю.

Коли задавали додому написати якийсь твір, він ніколи не писав його напередодні, поспіхом, просиджуючи через це ніч, як то робила більшість його товаришів - гімназистів. Навпаки, як тільки оголошували тему й визначали термін для написання твору, звичайно двотижневий, Володимир Ілліч відразу брався до роботи. Він складав на четвертушці паперу план твору із вступом та висновком. Потім брав аркуш паперу, складав його пополам в довжину й на лівій стороні аркуша накидував чернетку, проставляючи літери й цифри, згідно з складеним планом. Праві сторони аркуша або широкі поля залишались чистими. На них Володимир Ілліч потім записував доповнення, пояснення, поправки, а також посилання на літературу — дивись там-то, сторінка така-то.

Поступово, день за днем, права сторона аркуша початкової чернетки вкривалася цілим рядом поміток, поправок, посилань і т. д. Потім, незадовго перед тим днем, як треба було подавати роботу, він брав чисті аркуші паперу й писав весь твір начорно, звіряючи із своїми помітками в різних книжках, які вже в нього були готові заздалегідь. Тепер йому залишалось тільки взяти чистий зошит і переписати чорнилом набіло цілком оброблений і готовий твір.

...У своїх учнівських творах (вже тоді) Володимир Ілліч дотримувався хорошого правила стародавніх філософів: щоб думкам було просторо, а словам тісно.