Іван Петрович Кулібін — видатний російський винахідник і механік — народився 21 квітня 1735 року в Нижньому Новгороді. Допитливий юнак ще з дитячих років цікавився механікою. В цій галузі його виключні здібності виявилися дуже рано. 1767 року після багаторічної наполегливої праці Кулібін сконструював дивовижний годинник «виглядом і величиною схожий на гусяче або качине яйце». Годинник відбивав половину і чверть кожної години. Крім того, в ньому був мініатюрний театр: наприкінці кожної години відчинялись дверцята і на крихітній сцені відбувалася вистава. Це був один із найчудесніших автоматів, відомих в історії. 1769 року Кулібіна викликали до Петербурга, де молодого механіка призначили завідувати майстернями Академії наук. Крім годинника, Іван Петрович привіз до столиці свою електричну машину, свій мікроскоп і телескоп. Так Іван Петрович Кулібін став «Санкт-Петербурзької Академї механіком». Кулібін працював в Академії 30 років. Його праці одержали високу оцінку у видатних вчених. «Інструментальна, токарна, слюсарна, барометронна палати», що працювали під керів-ництвом Кулібіна, постачали вченим і всій Росії різноманітні прилади. «Зроблено Кулібіним» — цю марку можна було побачити на значній кількості наукових приладів, що були тоді у вжитку. Багато нового дала творча думка російського механіка в галузі будівної механіки, транспорту, зв'язку, сільського господарства. Чудовими були проекти Кулібіна в галузі мостобудування. Він набагато випередив усе, що було відомо світовій механіці в його дні. Кулібін звернув увагу на незручності, які виникають внаслідок відсутності постійних мостів на річці Неві, і 1776 року він опрацьовує проект арочного однопрольотного мосту довжиною в 298 метрів. Арка мала 12 908 дерев'яних елементів, їх скріплювали 49 650 залізними болтами. Та збудувати тоді цей міст, проект якого вражає своєю сміливістю навіть сучас-них інженерів, було не під силу. Розуміючи виключне значення швидкого зв'язку для такої країни, як Росія, з її великими просторами, Іван Петрович 1794 року розробив проект семафорного телеграфу. Та лише через сорок років були проведені перші лінії оптичного телеграфу, причому проект Кулібіна забули і встановили менш досконалий телеграф Шато, за «секрет» якого царський уряд заплатив 120 тисяч карбованців. Багато інших незвичайних винаходів зробив видатний російський механік. Він автор прожектора, «самокатки» — повозки, що механічно пересувається, протезів для інвалідів, сівалки, плавучого млина, під'йомного крісла (ліфта) і багато іншого. Збереглось оповідання про зустріч Суворова з Кулібіним на великому святі в Потьомкіна: «Тільки-но Суворов побачив Кулібіна на протилежному кінці залу, він швидко підійшов до нього, зупинився за кілька кроків, низько вклонився йому й сказав: — Вашій милості! Потім, підійшовши до Кулібіна ще на крок, вклонився ще нижче і сказав: — Вашій честі! Нарешті, підійшовши зовсім близько до Кулібіна, вклонився у пояс і додав: — Вашій премудрості моє шанування! Потім він взяв Кулібіна за руку, спитав про здоров'я і, звернувшись до всіх присутніх, промовив: — Святий боже! Багато розуму! Він винайде нам килим-самоліт!» Так безсмертний Суворов вшанував в особі Івана Петровича Кулібіна велику творчу могутність російського народу. 1801 року Кулібін вийшов у відставку і оселився в рідному місті, де й помер 12 липня 1818 року, лишивши по собі в народі невгасиму славу.
|