Йосиф Віссаріонович Сталін у «своїй доповіді в листопаді 1941 року серед уславлених синів Росії назвав ім'я художника В. І. Сурікова. Василь Іванович Суріков народився 24 січня 1848 року в сибірському місті Красноярську. Походив він із стародавнього козачого роду. У майбутнього художника дуже рано проявляється талант: шестилітній хлопчик уже створює гравюри. Він мріяв серйозно вчитись малювати. Любов до живопису у нього дедалі зростає. Бажаючи вчитися, він 11 грудня 1868 року виїхав із рідного Красноярська до Петербурга, де була Академія художеств. Лише завдяки наполегливій праці і виключним здібностям, Сурікова було прийнято в Академію. Закінчивши навчання, молодий художник переїздить до Москви. Стародавнє російське місто справило на нього незгладиме враження. Тут виникає перша велика історична картина — «Ранок стрілецької страти». Вся творчість Сурікова пройнята глибоким інтересом до рідної історії, до минулого свого великого народу. На ці теми написано всі його видатні картини: «Перехід Суворова через Альпи», «Підкорення Сибіру Єрмаком», «Степан Разін». В усіх картинах В. І. Сурікова головний герой — російський народ, могутній, безстрашний, мужній і непохитний у боротьбі, самовідданий у своїй любові до рідної землі. Суріков був першим російським художником, який з величезною силою і переконливістю показав у своїх роботах народні маси, їх роль в історії нашої Батьківщини. В картині «Підкорення Сибіру Єрмаком» художник прославляє хоробрість і бойову відвагу великого російського народу, що прагне до перемоги. Типажі картини дуже близькі і зрозумілі Сурікову. З великою силою показав художник запеклість бою і в той же час чудово передав сибірський пейзаж, темну, каламутну, мулку воду могутньої ріки, високий берег, яким скачуть вершники. За цим берегом простягаються безмежні простори Сибіру. В картині «Перехід Суворова через Альпи» Суріков з надзвичайною силою показав легендарний похід російських військ через снігові Альпи. Суворова зображено верхи на коні, з непокритою головою, поруч із солдатами, яких він учив мужньо і хоробро боротись в ім'я своєї Батьківщини. Художник наполегливо працював; він задумав багато нових картин, яких уже не встиг написати. 6 березня 1916 року великий художник помер. В нашій Радянській країні картини В. І. Сурікова стали народною власністю. Його безсмертні картини — гордість і прикраса Державної Третьяковської галереї — приваблювали до себе численні групи робітників і колгоспників, воїнів Радянської Армії, школярів і піонерів. Ці картини, сповнені любові до народу, до своєї країни, виховують безмежну відданість до нашої Батьківщини, вчать боротися за її відродження, не шкодуючи сил і життя. Радянський народ любить і шанує свого великого художника.
«Утро стрелецкой казни». Холст, масло. 218×379 см. 1881 г.
|