З молодих років Сергій Лазо уважно придивлявся до життя. Бідність селян, їх безправне, пригнічене життя, страшна експлуатація бідняків куркулями і поміщиками дуже вразили юнака. Він зрозумів, що треба вести боротьбу проти панів, і твердо обрав собі шлях — разом з робітничим класом проти панів-експлуататорів.
Надія Костянтинівна Крупська — видатний діяч більшовицької партії — народилася 26 лютого 1869 року в Петербурзі і там же здобула вищу освіту. Ще студенткою Надія Костянтинівна вступила в марксистський гурток. Вона працювала вчителькою вечірньої робітничої школи і провадила в ній партійно-пропагандистську роботу.
Чапаєвська 25-а дивізія, в числі кращих військових з'єднань молодої радянської республіки, була кинута проти армії Колчака. 9 червня 1919 року Чапаєвська дивізія визволила Уфу. За цю операцію Чапаєва було нагороджено орденом Червоного Прапора. Згодом чапаєвські полки оволоділи Уральськом і переслідували відступаючі частини противника.
Вся творчість Сурікова пройнята глибоким інтересом до рідної історії, до минулого свого великого народу. На ці теми написано всі його видатні картини: «Перехід Суворова через Альпи», «Підкорення Сибіру Єрмаком», «Степан Разін». В усіх картинах В. І. Сурікова головний герой — російський народ, могутній, безстрашний, мужній і непохитний у боротьбі, самовідданий у своїй любові до рідної землі. Суріков був першим російським художником, який з величезною силою і переконливістю показав у своїх роботах народні маси, їх роль в історії нашої Батьківщини.
Софія Василівна була передовою людиною свого часу. Незважаючи на те, що вона багато років змушена була жити за межами Росії, її думки та мрії завжди були з її батьківщиною, з Росією. Софія Василівна була не тільки видатним ученим, а й письменником. Її художні твори натхнені патріотичним почуттям, любов'ю до свого великого російського народу. Широко відомі були її роман «Нігілістка» і драма «Боротьба за щастя», яку ставили у багатьох театрах Росії.
Ковалевська ніколи не стояла осторонь громадського життя, вона підтримувала зв'язки з діячами революційного руху.
«Ми повинні знати свою країну. Це завдання не можна виконати тільки силами спеціалістів-геологів, розвідувальними партіями, що їх посилають наукові і господарські органи. Перше слово тут повинен сказати ленінський комсомол... треба захопити цією думкою мільйони молодих робітників і колгоспників, студентів, школярів і піонерів, туристів і фізкультурників, фабзаучників. У кожному районі нашої країни будемо шукати залізо, нафту, вугілля, торф, сировину для хімічної промисловості, нові ґрунти, нові рослини. І не тільки шукати і пізнавати, але і вчитися використовувати ці багатства для будівництва соціалізму».