| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Форма входу |
| Головна » Статті » Моя республіка » Особистість |
ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО
 Великий народний поет і видатний революціонер-демократ, однодумець Чернишевського і Добролюбова, основоположник нової української літератури і літературної мови Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях, Звенигородського повіту, Київської губернії, в сім'ї селянина-кріпака.Хлопець рано лишився сиротою і пішов у найми — «в науку»: носив воду п'яному дякові, пас ягнята, був попихачем у попа. Малим хлопцем він уже мріяв учитися і, пасучи ягнята, змальовував візерунки з тих небагатьох книг, що були на селі в дяка. Пан Енгельгардт, якому належав Тарас і його родина, забрав хлопця до себе в покої. Тарас змушений був прислужувати панові, подавати люльку, стояти в сінях, бути готовим виконувати першу-ліпшу забаганку пана. Виїхавши у Варшаву, а потім і до Петербурга, пан взяв Тараса з собою. Він вирішив зробити з нього свого кріпосного художника і віддав його на чотири роки до маляра Ширяева. Маляр посилав Тараса фарбувати дахи і паркани. Після важкої денної праці стомлений юнак ночами просиджував у Петербурзькому Літньому саду, змальовуючи статуї. Там він зустрівся з художником Іваном Сошенком, який познайомив Шевченка з визначними діячами тогочасної російської культури: з поетом Жуковським, художниками Брюлловим і Венеціановим, з українським письменником Гребінкою та ін. 1838 року ці люди викупили Тараса Шевченка з кріпацтва. Шевченка прийняли в Академію художеств. Його вчителем став відомий російський художник К. Брюллов. З запалом вчився Т. Г. Шевченко майстерності живопису. Але не тільки цьому віддавав він свій час. Він вивчає історію, фізику, зоологію, філософію, вчить мови, захоплено читає українську й російську літературу, знайомиться з літературами інших народів. Тоді ж таки, перших років навчання в Академії художеств, Шевченко пише свої твори «На вічну пам'ять Котляревському», «Думи мої, думи мої», «Катерина» та ін., які 1840 року вийшли з друку. Першу збірку своїх поезій Шевченко назвав «Кобзарем». Кобзарями звались народні співці, які з кобзою ходили від села до села, з міста до міста й розповідали про тяжке життя людей, закликали народ до боротьби проти поневолювачів. 1841 року була надрукована історична поема «Гайдамаки», в якій Шевченко оспівав повстання українського народу проти панів. «Кобзар» і Гайдамаки» зробили ім'я Шевченка широко відомим і любимим у народі. Незабаром Шевченкові вдалося здійснити своє давнє бажання — поїхати на Україну. Він побував на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині. Повсюди страшне горе, страхітливі знущання поміщиків над кріпаками. Поезія Шевченка сповнюється ще сильнішим гнівом проти царського устрою, проти кріпосництва. Він ненавидів панів, самодержавство, кріпацький лад і в своїх поезіях закликав знищити царя і поміщиків, порвати кайдани і вражою кров'ю окропити здобуту в боях волю. Це був Шевченків заповіт. Т. Г. Шевченко палко любив свій народ. Простими й зворушливими словами, сповненими тепла й сердечності, він зображав життя й страждання народу. Він мріяв про той Час, коли на землі не буде «врага-супостата», коли «буде син і мати, і будуть люди на землі». Тарас Григорович твердо вірив у щасливе майбутнє народу, коли люди житимуть «в сім'ї вольній, новій», коли «оживуть степи, озера і пустиню опанують веселії села». В цей час він пише відомі твори: «Кавказ», «Сон», «Заповіт», «І мертвим, і живим...», сповнені гніву проти кріпосницької дійсності, проти царизму. Творчість поета, скерована проти кріпосницького ладу, сповнена революційних закликів, стала серйозною загрозою для царизму. Поліція встановлює за Шевченком пильний догляд, а 5 квітня 1847 року заарештовує його і під вартою направляє до Петербурга. Там Шевченка тримають в Петропавловській фортеці, а потім без суду засилають рядовим солдатом в оренбурзькі степи, заборонивши писати і малювати. Проте ніякі заборони, ніякі знущання не могли зламати волелюбного духу Тараса Шевченка. «Караюсь, мучусь, але не каюсь», — писав він в одному з віршів, створених на засланні. Незважаючи на сувору заборону, він пише нові поезії: «Мені тринадцятий минало», «Якби ви знали, паничі», «Княжна» та ін., продовжує малювати, вчиться скульптури тощо. За час заслання Шевченка переводили до Орська, Аральська, до Ново-Петровської фортеці на Каспійському морі. Скрізь, куди б його не засилали царські сатрапи, Шевченко продовжує творити. Він пише нові поезії, повісті російською мовою — «Княгиня», «Музикант», «Близнюки» та ін. У своїх поезіях і малюнках, створених на засланні, Шевченко засвідчує свою глибоку любов до казахського народу, серед якого довелось йому жити. Через те казахи справедливо вважають Шевченка своїм першим народним художником. Понад 10 років тримав царизм Тараса Шевченка в тюрмах та на засланні. 1857 року, вже з надірваним здоров'ям, Шевченко повертається з заслання. В цей час він пише свій «Щоденник» — один з найвидатніших філософських творів вітчизняної літератури. Назустріч Шевченкові, щоб привітати його від великого російського народу, приїздить в Нижній Новгород видатний російський актор М. Щепкін… …Втративши на засланні здоров'я, Шевченко тяжко хворів, 10 березня 1861 року перестало битися серце великого сина українського народу, безсмертного поета-революціонера. Смерть Тараса Григоровича Шевченка, його похорон у Петербурзі, перевезення праху поета на Україну і похорон на Чернечій горі над Дніпром біля Канева викликали могутню хвилю народних демонстрацій. Твори Шевченка переслідувалися царською цензурою і лише після Великої Жовтневої соціалістичної революції вийшло повне, очищене від цензурних скорочень і буржуазно-націоналістичних перекручень, видання його поезій. Твори Т. Г. Шевченка тепер видаються мільйонами примірників, перекладені на всі мови народів Радянського Союзу. Тарас Григорович Шевченко вийшов з кріпаків і, піднявшись на вершини культури, подав грізний, сповнений народного гніву, громовий голос на захист безправного люду. За те його так і шанували щасливі нащадки — повноправні громадяни країни соціалізму. Ім'ям Шевченка було названо міста і райони, вулиці і майдани, заводи і колгоспи, радгоспи і МТС, університети і театри. | |
| | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
| Пошук |
| Наші кнопки |
|
| Друзі сайту |
|