Ось і минула сумна дата розпаду нашої Батьківщини – могутнього і величного СРСР. Вже 21 рік ми занурюємось в болото «незалежності». Незалежності від розуму та совісті, від розвитку та достатку, від робочих місць та власного житла, від славного минулого та майбутнього. Як один із дарів цієї так званої незалежності ми получили Гімн України. Дехто ним пишається, дехто навіть вивчив його текст, але тих, хто поважає цей гімн дуже й дуже мало. Бо поважати його нема за що.
Бо саме тому, що перемогли ці, а не інші, у мого Мостища з’явилась історія з продовженням. Різне було і є в тій історії – і добре, і зле, але це була і є історія, а не «місячний пейзаж. А за німців тільки він і був би...»
Ось і минула сумна дата розпаду нашої Батьківщини – могутнього і величного СРСР. Вже 21 рік ми занурюємось в болото «незалежності». Незалежності від розуму та совісті, від розвитку та достатку, від робочих місць та власного житла, від славного минулого та майбутнього. Як один із дарів цієї так званої незалежності ми получили Гімн України. Дехто ним пишається, дехто навіть вивчив його текст, але тих, хто поважає цей гімн дуже й дуже мало. Бо поважати його нема за що.
Бо саме тому, що перемогли ці, а не інші, у мого Мостища з’явилась історія з продовженням. Різне було і є в тій історії – і добре, і зле, але це була і є історія, а не «місячний пейзаж. А за німців тільки він і був би...»
